Вторник, 19.03.2024, 16:59
Вітаю Вас Гость | Реєстрація | Вхід

Полтавський обласний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді

Форма входу
Меню сайту
Пошук
Календар
«  Март 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Наше опитування
Чи потрібна дітям позашкільна освіта?
Всього відповідей: 203
Соціальні закладки
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Історія і сьогодення

Історія становлення та розвитку дитячо-юнацького туризму  і краєзнавства на Полтавщині  

    Полтавський обласний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді – це позашкільний навчальний заклад в системі освіти, який проводить навчально-виховну, інформаційно-методичну, організаційно-масову роботу та  роботу з обдарованою молоддю.

    Останні 30 років очолює заклад талановитий педагог, відмінник освіти України, ветеран туризму – Станіслав Вікторович Комісар.

   Його попередниками були:

   Удовенко Віра Андріївна з 01.09.1953 р. по 17.01.1962 р.

   Кірнос Клара Петрівна з 17.01.1962 р. по 15.05.1968 р.

   Мовчан Євгеній Андрійович з 15.08.1968 р. по серпень 1972 р.

   Ярещенко Віра Федорівна з серпень 1972 р. по 28.11.1978 р.

   Марюхно Олександр Антонович з 28.11.1978 р. по листопад 1982 р.

  Організований дитячо-юнацький туризм на Полтавщині розпочався з відкриття у 1949 році, на період шкільних канікул, обласної дитячої екскурсійно-туристської бази для учнів віком від 10 до 17 років.

  1951-1955 роки в СРСР були періодом розвитку дитячо-юнацького туризму. Тому 5 березня 1953 року в Полтавській області була створена обласна дитячо-екскурсійна туристська станція. Спочатку вона містилася в приміщенні середньої школи  № 27 м. Полтави.

  Організатором освоєння цілини туризму і краєзнавства була Удовенко Віра Андріївна – перший директор, колишній інструктор обкому комсомолу, молодий і енергійний працівник. Саме вона, зібравши колектив однодумців, відданих своїй справі, заклала фундамент туристсько-краєзнавчої та екскурсійної роботи на Полтавщині.

  Восени 1954 року новостворена обласна дитячо-екскурсійна туристська станція розмістилась у щойно відбудованій середній школі № 6. У її штаті були: директор, 4 методисти, бухгалтер, завгосп та працювало два гуртки: туристський і гурток юних екскурсоводів. Зі спогадів В.А.Удовенко ми знаємо, що майна майже не було. Для того щоб приймати екскурсантів на туристській базі,  були пошиті матраци, які довелося заповнювати соломою. Вже на осінніх і зимових канікулах школярі оздоровлювалися на екскурсійній базі. Матраци клали прямо на підлогу. Лише влітку 1955 року отримали 100 ліжок. Екскурсоводами на базі працювали учні-старшокласники, які відвідували гуртки. Методисти були ентузіастами своєї справи. Особливо слід згадати Мельникова В.А., колишнього льотчика. За його ескізами шили 4-х місні намети на замовлення. Було виготовлено 25 наметів для туристських  походів, роботи стаціонарного туристського табору, який розпочав свою діяльність у 1954 році в с. Писаревщина Диканського району. У ньому оздоровлювалось 120 осіб протягом 26 днів. Увесь колектив був розділений на 4 загони, за якими закріплювались інструктори.  

  У плані роботи табору обов’язковими були походи: один або два – одноденні, один – триденний, один – п’ятиденний. Також працювали гуртки: географів, археологів, геологів, природничий, історичний, фотогурток. У 1957 році табір мав назву «Дружних», працював у дві зміни. Дитячо-екскурсійна туристська станція займалась створенням екскурсійних баз для прийому учнів із різних куточків області, а також міст колишнього Радянського Союзу. Такі бази працювали у містах  Полтаві та Кременчуці. За один заїзд обслуговувались по 200 – 250 осіб, а за рік – по 3000 – 3500 учнів. Щоб залучити якомога більше учнів шкіл області до краєзнавчої роботи, була оголошена «Краєзнавча кругосвітка», у якій брали участь усі шкільні  дитячі будинки. Вона проводилась у 3 періоди: спостереження за явищами в природі, походи по кільцевих маршрутах, зірковий фініш.

   Для учнів семирічних та середніх шкіл, починаючи з 1954 року, щоліта оголошувалась міжрайонна туристсько-краєзнавча естафета. Проводилась вона по 4 зонах з центрами у м. Полтаві, м. Кременчуці, м. Лохвиці, та м. Гадячі. У 1954 році в естафеті взяли участь 20000 школярів Полтавської області.

   16-19 серпня 1954 року – знаменна подія у житті юних туристів. Був проведений І обласний зліт юних мандрівників-краєзнавців, ІІ обласний зліт юних мандрівників-краєзнавців був проведений у 1955р., він був більш масовим.


Перший зліт туристів-мандрівників, с. Ковалівка, 1954 р.  

    Протягом 1954-1955 років було проведено ряд семінарів з туризму і краєзнавства для піонервожатих та працівників будинків піонерів.

   

Семінар з туризму для старших піонервожатих, 1958 р.  

     50-60 роки для станції – це роки пошуку, розвитку, цікавих відкриттів. Проводиться масова робота з учнями шкіл області шляхом організації тематичних походів, екскурсій, естафет, конкурсів, туристських вечорів, акцій. На допомогу керівникам гуртків методисти станції готували і видавали посібники, методичні рекомендації. Туристсько-краєзнавчий гурток «Непосиди» Полтавської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 24 у ході пошукової роботи дізнався, що у п’ятидесятих роках на посаді вчителя географії працювала молода і енергійна жінка Ляшенко Олександра Митрофанівна. Саме вона була ініціатором перших походів по рідному краю, її однодумцем і першим помічником був учитель фізичного виховання, відмінник освіти СРСР Майоров О.В. Завдяки цим людям школа стала постійним учасником та переможцем районних та обласних туристських зльотів. Згодом цю роботу очолила учитель фізики і математики, романтик в душі, досвідчений турист -  Надія Марківна Мільохіна. Вона зуміла передати своїм учням не тільки захоплення туризмом, а й поєднала вивчення історії рідного краю з великою пошуковою роботою з дослідження Великої Вітчизняної війни. Разом з нею учні побували в різних куточках Радянського Союзу. Їх приймали в піонери на Червоній площі у Москві, а червоні галстуки їм пов’язував легендарний льотчик Мересьєв.  

    У 1962  році директором станції була призначена   Кірнос Клара Петрівна, яка працювала до цього методистом. У цей час на станції діяло 7 гуртків, у яких навчалось168 юних полтавців. Гуртківці вивчали історію і географію рідного краю, ходили в походи. Щорічно, поблизу с. Ковалівка, проводилися зльоти юних туристів. Вони розпочиналися біля приміщення обласного відділу освіти. Команди отримували завдання і по компасу і карті рухалися до місця проведення змагань. Ці змагання відзначалися своєю масовістю, кількість учасників сягала 600 учнів. З 1968 року станцію туристів очолив Мовчан Євгеній Андрійович. З  кожним роком її діяльність стає більш змістовнішою та ефективнішою. Станція готує юних екскурсоводів з врученням їм свідоцтв. У вересні 1968 р. обласний туристський табір «Дружних» одержує нову адресу: с. Вельбівка  Гадяцького району. На цей час табір вже мав необхідне спорядження, він був електрифікований. За дві зміни він приймав по 300 дітей.             


Обласний туристський табір «Дружних» у с.Вельбівка Гадяцького району. Фото 1968 р.  

     Великою віхою в становленні дитячого туризму і краєзнавства в нашій області стали 70-ті роки, коли на громадських засадах були створені районні і міські туристські станції при будинках піонерів. З 1971 року туристські зльоти проводяться у Новосанжарському районі. Значно активізувалась робота, коли   цю ділянку роботи контролював заступник завідуючого обласного відділу освіти М.А.Лейко. На туристських зльотах були представлені  всі території області, а в туристському таборі «Дружних» майже кожна територія будує дерев’яні будиночки.

    Серпень 1972 року. Обласну дитячо-екскурсійну туристську станцію очолює Ярещенко Віра Федорівна, колишній методист станції туристів. Туристсько-краєзнавчі зльоти набувають все більшої популярності. У 1973 році в обласному зльоті взяло участь 1000 учасників та їх керівників. Значного розмаху набувають змагання зі спортивного орієнтування, після 1975 р., коли з 1 по 7 липня на території Полтавського району проводився Республіканський зліт зі спортивному орієнтуванню. 1976 рік… Крім третього обласного зльоту зі спортивного орієнтування проводився І обласний зліт юних геологів на території Полтавського району в с. Кованьківка. У геологічному зльоті взяли участь 23 райони. у програму зльоту входили змагання з мінералогії і петрографії, гідрологічних досліджень, шліхового опробування.

    Із грудня 1978 року продовжує справу своїх попередників колишній методист Марюхно Олександр Антонович, який очолює колектив і сприяє дальшому розвитку спортивного туризму, відкриттю гуртків лижників, водників. Значною подією в історії станції став 1979 рік, коли обласна дитячо- екскурсійна туристська станція була перейменована в обласну станцію юних туристів, її адреса – вул. Войкова, 38.  

    30 вересня 1981 року розпочинає свою роботу в закладі методистом Станіслав Вікторович Комісар. Ярещенко В.Ф. згадує: «Спочатку він працював учителем географії у Глобинській середній школі № 5, а потім – у СШ № 30 м. Полтави. Його помітили працівники станції як грамотного вчителя-краєзнавця, який так цікаво і змістовно оформляв звіти про походи  та добре готував команди до обласних змагань з туризму». З 1982 року він директор обласної станції юних туристів.


Зустріч поколінь. Всі працівники зібрались з нагоди святкування 50-річчя закладу. 2003 рік